Сторінка психолога
Дитина поважатиме права інших людей,
якщо будуть поважати її права.
Права дитини закріплені Конвенцією про права дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН 20.02.89 p.
Кожна дитина має право:
• на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;
• на захист здоров'я та медично-санітарне обслуговування;
• на захист від жорстоких, нелюдських або принизливих для гідності людини видів поводження чи покарання;
• на захист від будь-якого покарання;
• на захист від сексуальних домагань;
• на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками в разі їх розлучення;
• на вільне висловлювання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;
• на свободу думки, совісті, віросповідання;
• на особисте життя, на недоторканність житла, таємницю кореспонденції.
Коли права дитини порушено?
• Коли не забезпечено її безпеку для життя та здоров'я.
• Коли її потреби ігнорують.
• Коли стосовно дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.
• Коли порушується недоторканність дитини.
• Коли дитину ізолюють.
• Коли дитину залякують.
• Коли вона не має права голосу у прийнятті важливого для сім'ї рішення.
• Коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття.
• Коли її особисті речі не є недоторканими.
• Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.
• Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.
Діти в суспільстві найбільш уразливі. Діти, права яких порушують, часто стають соціально і психологічно дезадаптованими.
Як реагує дитина на порушення її прав?
• Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими: (вона поводиться брутально, блазнює, б'ється, замикається в собі тощо);
• Її турбує особиста безпека і любов до неї;
• Вона часто буває в поганому настрої;
• Може втекти з дому;
• Може приймати наркотики або алкоголь;
• Може робити спроби суїциду (замах на своє життя).
Що можуть зробити батьки для своєї дитини?
• Пам'ятати, що дитина — це окрема особистість, яка має особисті почуття, бажання, думки, потреби, які слід поважати.
• Забезпечити її фізичну безпеку. Переконатися, що вона знає телефони 01, 02, 03, 04, імена та телефони близьких родичів і сусідів.
• Навчити її казати «Ні», навчити захищатися, вміти поводитися безпечно.
• Негайно припинити фізичну і словесну агресію стосовно дитини та інших людей.
• Знайти час для щоденної щирої розмови з дитиною. Ділитися з нею своїми почуттями і думками.
• Пам'ятати про її вік та про те, що вона має свої особливості.
• Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.
• Залучати дитину до створення сімейних правил.
1. Не вважайте дитину своєю власністю.
2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху...
3. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробите для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.
4. Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.
5. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.
6. Не навчайте того, з чим ви необізнані: для правильного виховання дитини потрібно знати її вікові та індивідуальні особливості.
7. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета — виростити її для життя серед людей.
8. Довіряйте дитині. Розтлумачуйте те, що вона робить краще, а не гірше. Залишайте за нею право на особисті помилки, дитина володіє вмінням самостійно їх виправляти.
9. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна впевнюватись у своїх силах поступово, тоді з неї виросте відповідальна особистість.
10. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — ознака слабкості, перший показник вашої невпевненості в собі.
11. Будьте послідовними у своїх вимогах, однак запам'ятайте: твердості у вихованні можна досягти не покараннями, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю й послідовністю.
12. Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від ваших розпоряджень, зауважень, наказів. Нехай син або донька потроху вчаться розпоряджатися самі собою.
13. Виключіть зі своєї практики вислів: «Роби, якщо я наказав», змініть цю форму вимоги іншою: «Роби, тому що не зробити цього не можна, це принесе користь». Дитина має звикнути діяти не на догоду зовнішньому розпорядженню (навіть батьківському), а тому, що це доцільно, розумно, потрібно для когось.
14. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви особисто не задоволені, а й про те, що вас у ній радує. Ніколи не порівнюйте свою дитину з сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою вона є сьогодні. Це допоможе вам швидше оволодіти азами батьківської мудрості.
15. Ніколи не кажіть, що вам ніколи виховувати свою дитину. Це все одно, що сказати: «Мені ніколи її любити». Ми виховуємо своїх дітей способом свого життя, системою особистих цінностей, виховуємо своєю присутністю й відсутністю, виразом обличчя, звичним тоном спілкування з людьми, обстановкою в квартирі, ставленням до праці та дозвілля.
16. Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, допоможіть їй стати собою.
17. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти і втішати.
Рекомендована література:
1. Макаренко А. С. Книга для родителей.
2. Конвенція про права дитини.
3. Стельмахович М. Г. Українська родинна педагогіка.
4.Сухомлинський В. О. Слово про батьків.
5. Хромова О. А., Кравченко Т. В. Вчимося виховувати.
6. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка.
7. Аза Л. О., Лавриненко Н. В. Батьків авторитет.
8. Стельмахович М. Г. Українська народна педагогіка.
